Народний автомобіль ЗАЗ 968М

11 місяців ago Irina 0

Не багатьом автомобілям вдається на цілі епохи закарбуватись у пам’яті людей. Ще менше автовитворів стають справжніми символами і створюють власну непідробну історію. Легендарні автомобілі бувають різні і відомими стають з різних причин. Бренд Ferrari  наприклад прославився своєю швидкістю, та на пострадянському просторі за рівнем пізнаванності Скудерії (Scuderia) складе гідну конкуренцію автомобіль українського виробництва ім’я якого одразу збуджує бурю дуже різних емоцій в людині –  «Запорожець»! Можливо це звучить доволі іронічно проте цей бренд по справжньому став символом своєї епохи. У своїй вузькій та можливо не такій помпезній ніші він став справжньою легендою.

Під маркою «Запорожець» на заводі комунар із всім відомо якого міста вироблялось фактично два різних покоління моделей автомобілів, що якийсь час сходили з конвеєра паралельно. Перше покоління з 1960 по 1969 рік являло собою ті самі «горбаті» запорожці, які слугували для гумористів об’єктом насмішок та анекдотів,  а для оптимістів порівнянням зі славетним Volkswagen Жук. Друге ж покоління стало власне і останнім в історії бренду. Протягом 1966 -1994 років з конвеєра вийшло 5 різновидів вже прямого запорожця ЗАЗ: 966, 966В,  968, 968А та 968М. Саме про останній із автомобілів у лінійці запорожців 968М, або ж як його називали в народі мильниця, за схожість форм та відсутність повітрозабірників, що були позаду його вухастих предків і піде мова.

Власник музею «Автореліквія»  Дмитро Сварчевський вже має у своїй колекції повну серію запорожців першого покоління, тепер же свою роботу він направив на створення вже більш широкої за кількістю експозиції другого покоління.

— Дмитро розкажіть про цей автомобіль. Нам відомо що він у Вас не один, а у певній серії. Те що Ви вирішили створити серію «Запорожців». Розкажіть детальніше про цю серію і про конкретно цю модель  в ракурсі цієї серії.

— Це один з 4-ох автомобілів ЗАЗ 966 і 968 модельної лінії, скажімо так. Він завершує модельний ряд. Було дуже складно придбати його попередника ЗАЗ 968А, і щоб не втрачати час оскільки машина була придбана  – поставив її в реставрацію. І з тим як просувалися роботи з цією машиною, придбав таки ЗАЗ 968А. Він вже в майстерні. Відповідно залишається найскладніший і найтяжчий у роботі  Запорожець  ЗАЗ 968В, який має бути першим в цій серії. Невелика плутанина, проте коли всі чотири машини будуть готові вони так би мовити утворять замкнену лінію від першого ЗАЗ до цього останнього.

—  Як розділилися по рокам автомобілі цієї серії та розкажіть про рік випуску даного автомобіля. І які можливо є цікави особливості пов’язані саме з цим роком випуску Ви знаєте.

—  Це наймасовіша модель прямого Запорожця, яка вироблялася з кінця 79-го року і по офіційній версії заводу по 93-й рік. То б то це найбільша модельна лінія автомобілів ЗАЗ. До цього була одна з найменших серій ЗАЗ 968А, яка випускалася з 77 до 79 року, то б то два з невеличким рока. Така мініатюрна серія. А до цього була серія в чотири роки  ЗАЗ 968 без яких небудь  літер. До цього була серія 966-а. Просто 966 та 968В, яка перейшла у 968-му. Тож це найбільша серія, більше 20 років. Відповідно більш за все випущено таких автомобілів. Вона звичайно ж зазнала найбільшу кількість модернізацій.

— Розкажіть про дизайн даного автомобіля.  Можливо про інтер’єр. І якщо розглядати у ракурсі серії на скільки змінювався цей дизайн з часом?

— Ну 968М- ця буква, більш за все, виробником малось на увазі що він модернізований, і відповідним чином він і зовні і в середині відрізняється від попередньої серії ЗА З968А і просто 968. Зовні перш за все це відсутність звичних оку повітрозабірників  в задній частині, моторний відсік де розташований.  По іншому зовсім виглядає передня частина автомобіля. Встановлені інші бампери, відповідним чином задня частина автомобіля вирішена зовсім по іншому: інші ліхтарі, панелі по іншому виглядають. Використано частину комплектуючих вже з Волжського автозаводу Жигулі. То б то передні сидіння тут повністю жигульовські , єдине що вони відкидаються, але сидіння саме жигулівське. Центральний перемикач  світла, поворотів, двірників – винесені на рульову колонку, теж від Жигулів. Омивач лобового скла жигулівський встановлено. То б то будемо казати так, що машина на свої роки, то б то на початок випуску це кінець 79-го року, була досить укомплектована скажімо так.

— Розкажіть про технічні характеристики даного автомобіля.  Яка можливо максимальна швидкість заявлена заводом виробником та чи виправдана вона зараз?

— Тут швидкість не є основним показником даного автомобіля. Ну будемо казати так, що не скромні виробники вказали на приладі аж 160 км/год. Проте навіть в свої найкращі часи більше там 120 км/год ця машина ніколи не їздила, та це і навіть не зовсім безпечно при її ось такій конструктивній особливості назвемо це таким чином. Він нормально себе почуває на швидкості 90-100 км/год і при потужності двигуна всього у 40 к.с. більше і не треба. Ну загалом машина досить архаїчна і з іншого буку тим і зручна була в експлуатації . Доволі  доступні запчастини, ремонт доволі простий. І це не змушувало так би мовити особливу кваліфікацію якусь мати. Тим ось і був він цікавий для власників.

— Розкажіть Дмитро як даний автомобіль потрапив у Ваші руки, в якому початковому стані він був і як довго займалися реставрацією даного автомобіля. І можливо які були агрегати і вузли важкі, на які треба було звернути увагу в першу чергу.

                — Ну оскільки на початку року я озвучив та постави собі таку мету зібрати всю серію, відповідним чином моніторилися всі можливі об’яви і ось ця машина продавалася на одному з рекламних видавництв. Куплена у Харкові. Скажімо так, що на вид була дуже така  пристойна. А потім після того як поставили її в майстерні і почали працювати, виявилося, що досить велика кількість не те що поіржавілих, а просто гнилих панелей і частин кузова. Ось під ногами пасажира взагалі не було нічого, просто дірка закрита куском лінолеуму. Довелося шукати оригінальні запчастини. І збирати цю машину, трохи чи не половину кузову заново. Звичайно що вся ця справа розтяглася у часі. Але це була головна проблема, трошки довелося напружитись по комплектації . Хотілося дуже нові бампери, нові фари, задні ліхтарі. Все це було придбане нове, тому що те вже було у такому стані який не дозволяв залишити все це на машині. По салону було трошки питань. А так в цілому все залишилось ось так як є, дожило до наших днів. Будемо стверджувати так. Що силами майстерень на початку шляху думалося десь навколо місяця вкластися, навіть встигнути з цією машиною до виставки ХАРЗ 2015 котра була на початку червня місяця, але знову ж таки плачевний стан кузова плюс час витрачений на пошук нових оригінальних комплектуючих  зайняли три з половиною місяця. В загалі це не багато, проте здавалося, що можна встигнути зробити набагато швидше. Машина внесла свої корективи. І аби результат не викликав розчарування приділили стільки уваги.

На часі завдяки точній реставрації можна на власному прикладі оцінити авто в його оригінальному активному стані та усвідомити технічні характеристики в дії.

— Як і всі Запорожці машина доволі легка в управлінні. Хоч звичайно не має ні якого гідропідсилювача керма, нічого. При цьому легко керується. Досить добре реагує на кермо – гостро. Передня торсіона підвіска доволі м’яка,  досить добре недоліки нашого дорожнього покриття на себе приймає. Шумний двигун. Особливо влітку, ось з відчиненим вікном шумно чутно . Є повне відчуття руху, драйву. Нормально себе відчуває у потоці дорожньому, навіть у сучасному. Скажімо так, що вже цей двигун «сороковий»  не так піддається перегріву, то б то він нормально себе почуває навіть влітку по сонячній погоді. Тож їдемо та отримуємо задоволення.

З приводу даного автомобілю можна багато сперечатись, проте власний неповторний шарм він коло себе створив і це вже нікуди не діти.

Станіслав Баранов